20 квітня минає 10 років, як відійшов у Вічність колишній директор Теребовлянської гімназії Михайло Васильович Михайлюк.

СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ МИХАЙЛА ВАСИЛЬОВИЧА МИХАЙЛЮКА присвячується... 

Летять невпинно так роки', 

Здається, це було лиш вчора. 

Збираю в спогадах думки, 

Перед очима рідна школа. ... 

Серед вечірньої пори 

У вікнах ще горіло світло. 

Заради сміху дітвори 

Він працював, щоб школа квітла. 

 

Частинку серця віддавав, 

Хотів, щоб все було найкраще! 

На себе часто не зважав, 

В його очах світилось щастя! 

Цією школою горів 

І гуртував довкола себе. 

Усіх підтримати умів, 

Його девізом було: "Треба!" 

 

Він сам сповідував мету, 

Щоб знов гімназію підняти. 

Щоб дух її в серцях витав, 

І нас могли би пізнавати! 

Він надихав на творчий лад 

І тішився за кожну мрію. 

Та прислухався до порад, 

Вселяючи нову надію. 

Тут панував незвичний дух, 

Жили традиції одвічні. 

Просвіта не спиняла рух 

І Первоцвіт так жваво квітнув. 

Активні учні йшли вперед, 

Здобутками горіло серце. 

Він знав, як втримати усе, 

Щоб були пам'ятні моменти. 

Він вислуховував думки, 

Умів старання оцінити. 

Шукав ідеї залюбки 

І вчив, як працею горіти! 

Людина світла, мов Зоря, 

Горіла щиро в кожнім слові. 

Двадцять два роки серед нас, 

Віддав своїй прекрасній школі! 

Відповідальний й запальний, 

Ішов нелегкими стежками. 

Тримав на пульсі ритм шкільний 

І сіяв злагоду між нами. 

Його любила дітвора, 

Він цінував дитяче серце. 

Ніяка втома не могла 

Призупинити плани вперті. 

Він формував дитячий світ, 

Учив історію любити. 

Вкладав у серце заповіт, 

Як на землі достойно жити! 

І залиши'в по со'бі слід, 

Щоб пам'яталося з роками. 

Його живий Небесний сад 

Цвіте щороку поміж нами! 

... І десять років, як та мить. 

Його ім'я у нашім серці. 

Лиш свічка щемно так горить 

І спогади несе відверті. 

Шкода', що не вернути час, 

Не виправити знаки Долі. 

Ви житимете серед нас, 

Прийміть цей спогад в знак любові!.. 

20.04.2026 року

Людмила Вербовецька